Житло для обраних

Статус елітного житла зобов’язує до багато чого. Чітких загальноприйнятих критеріїв елітності нерухомості не існує й досі, але останнім часом покупець став ретельніше підходити до цього питання. Якщо ще кілька років тому будь-яка новобудова в центральному районі столиці без проблем зараховувалася до елітного житла, то сьогодні для такої характеристики необхідно значно більше.

Клієнти готові платити великі гроші за повністю мебльовані й обладнані за останнім словом техніки апартаменти з оригінальним авторським дизайном. Але досі український споживач не знає, яким саме критеріям повинна відповідати житлова нерухомість для того, щоб називатися елітною. Ми спробували розібратись у цьому питанні.

Одним з провідних критеріїв елітності для житлової нерухомості є місцеположення. Потенційний покупець, передусім, звертає увагу на район, в якому з’явиться цей будинок. Складно переконати людину в тому, що житловий комплекс, побудований, наприклад, на Харківському масиві може відноситися до класу преміум.

«Елітним у столиці вважають район Липки і Печерськ через близькість до центру і велику кількість урядових структур, — розповідає аналітик компанії SV Development Володимир Степенко. — Користуються популярністю у клієнтів також Шевченківський район і елітний Поділ». За словами аналітика, вартість квадратного метра елітного житла в центрі може складати від $5 до $10 тисяч за квадратний метр. Хоча за деякі апартаменти клієнт готовий заплатити і $15 тисяч. Незважаючи на такі розцінки, нерухомість преміум-класу, за його словами, має стійкий попит. «Це стабільний сегмент нерухомості, на який практично не впливають коливання на ринку», — стверджує Степенко.

Фахівці столичного ринку нерухомості тим часом відзначають, що Київ відрізняється від інших світових столиць відсутністю певного «елітного» району. У Лондоні, наприклад, найдорожчу нерухомість можна придбати в легендарному Челсі. Для Нью-Йорка таким місцем є мекка модників — П’ята Авеню. Російська еліта готова платити нечувані суми за квадратний метр на московському Арбаті.

«Європейське елітне житло має абсолютно інші критерії елітності, абсолютно неприйнятні до наших реалій, — вважає директор компанії Build & Live Development Віктор Распутний. — В Європі рівень елітності набагато вищий, ніж у нас. Наприклад, у Варшаві, Празі, Парижі елітне житло розташоване в окремих кварталах, з квартирами по 300–400 метрів, при цьому якість і самих будинків, і їхньої обробки набагато вища за українську».

Чим менше, тим краще

Місцеположення впливає і на решту параметрів елітності. Серед головних — невелика кількість квартир у будинку. «Багато забудовників не дотримуються цього важливого критерію, — розповідає Володимир Степенко. — Кількість вільних будівельних майданчиків у центрі столиці зменшується з кожним роком, тому забудовники просто змушені зводити високі споруди».

Відповідно до європейських стандартів, в елітному будинку кількість квартир не повинна перевищувати 20 — 30. Такі житлові комплекси цілком можуть претендувати на статус клубного будинку, в якому всі мешканці знають один одного. Ще один критерій, якому в Україні, не приділяють належної уваги — співвідношення житлових і громадських площ. За європейськими стандартами, воно складає 50 на 50. Вітчизняним будівельним компаніям таким критеріям відповідати складніше.

Важливим критерієм елітності житла є сприятливе середовище. Погодьтеся, приємно, коли з вікна твоєї квартири видно Секретаріат Президента або червоний корпус університету імені Тараса Шевченка. Цей критерій один з найпроблемніших для будівельних компаній. І справа тут не тільки у відсутності вільних ділянок у центрі столиці, важливу роль відіграє сусідство елітних житлових комплексів з «хрущовками». «Це одна з особливостей пострадянських держав, — відзначає Степенко. — »Хрущовки« поряд з елітними будинками».

Зовнішній вигляд будівлі також не менш важливий для житла з претензіями на звання класу преміум. «Навряд чи хтось захоче жити в »коробці«, нехай навіть і в кращій квартирі. Тому архітектурному рішенню приділяється важлива, хоч і не вирішальна роль», — вважає Степенко.

Індивідуальність — передусім

Ще один козир елітного центру — хороший паркінг. Згідно критеріїв, на одну квартиру в елітному будинку має припадати 2 паркомісця. Та й сам паркінг повинен бути оснащений відео-камерами й іншими технічними нововведеннями. Особливу увагу варто приділити системі безпеки. Звичайно в елітних житлових комплексах використовують популярну систему «розумний будинок». Ще краще, якщо за безпеку мешканців відповідає приватна охоронна структура.

Статус елітності зобов’язує створювати для мешканця всі необхідні зручності. Людина має почувати себе захищеною. «Елітні комплекси як мінімум повинні мати супермаркет, фітнес-центр, банківське відділення, — вважає Володимир Степенко. — Вітається також наявність аптеки, пункту прийому пральні, дитячого садку, магазину модного одягу. Величезний плюс, якщо в будинку розташований ресторан». За словами Степенка, будівельні компанії все частіше звертаються до моделі житлового центру «місто в місті». «Це зручно і має попит», — стверджує він.

Не в останню чергу потенційний покупець елітного житла приділяє увагу й плануванню самої квартири. Для клієнта визначення «житловий комплекс преміум-класу» означає небагато. Заможна людина хоче платити за мрію, тому житло повинне бути несхожим на решту квартир, відповідати внутрішньому світу мешканця.

Тут є важливим ексклюзивний підхід, який підкреслить елітність і неповторність житла. «Великою популярністю зараз користуються панорамні вікна, а також наявність у квартирі декількох санвузлів, — перераховує вимоги директор Інституту міста Олександр Сергієнко. — Стелі в такому помешканні повинні бути не нижчими за три метри, вітається також наявність гардероба або підсобних кімнат, сучасна система кондиціонування й очищення повітря».

«Зараз клієнти готові платити великі гроші за повністю мебльовані апартаменти», — додає Степенко. — Люди купують квартири своєї мрії"…

Критерії елітного житла

  1. Окрема кімната (спальня) на кожного члена сім’ї (від 25 кв. м)
  2. Санвузол для кожної спальні
  3. Стелі не нижче 2,90 м
  4. Наявність гардероба або великих підсобних кімнат
  5. Автоматичне регулювання температури (клімат-контроль)
  6. Загальнобудинкова система кондиціонування й очищення повітря
  7. Супутникове ТБ й Інтернет у всіх приміщеннях
  8. Охорона оселі й території, відеоспостереження, охоронна система квартири
  9. Крита автостоянка, 2 — 3 місця на кожну квартиру
  10. Виділена (захищена) прибудинкова територія
  11. Автономна система водо — і теплопостачання
  12. Розташування в центральних районах міста (але не на магістралях)
  13. Віддаленість від промзон і підприємств
  14. Відсутність висотних (високих) будинків на близькій відстані
  15. Наявність парку, великого скверу, зони відпочинку в межах 3 — 5 хвилин ходьби
  16. Власна служба обслуговування будівлі і території

Довідка підготовлена «Інститутом міста»